Історія села Липняжка

Село Липняжка розташоване за 10 км від знаку «Центр України», на річці Сухий Ташлик, за 35 км від залізничної станції Помічна. Через село проходить автошлях Київ-Одеса. Населення території сільської ради становить 3200 чоловік. Сільській раді підпорядковані с. Липняжка, с. Водяне та с. Володимирівка.

В наше еру тут було так зване «Дике поле», яке в ХVІ столітті почало заселятись втікачами від польського і турецького гніту.

За даними архіву с. Липняжка вперше згадується у 1596 році, коли тут зупинявся на формування загонів війська Северин Наливайко, після бою з польською шляхтою. Місце для заселення було дуже зручне. Тут протікала річка Сухий Ташлик з двома притоками. По балках ріс липовий гайок від якого і пішла назва нашого села.

Село Липняжка багатонаціональне, про це свідчать назви частин села: бендерщина – поселенці з м. Бендер, лубенщина – поселенці з с. Лубен, литовщина – поселенці з Литви, волощина – поселенці волоки з Молдавії.

Липняжка колись було козацьким зимівником, про це свідчать різні знахідки тих часів.

Через наше село на Умань рухались війська Богдана Хмельницького після бою з поляками під Жовтими Водами.

Разом з утворенням м. Єлисаветград на нашій території були створені військові поселення.

В архівних документах міста Херсон, на той час (1986 р.) наше село відносилося до Херсонської губернії. Говорилось, що с. Липняжка на той час мало 975 дворів, 5782 жителі, православна церква, молитовний дім, земська школа в якій навчалося 177 учнів ( 168 хлопчиків та 9 дівчаток). В 1901 році в селі була відкрита так звана міністерська двокласна школа в якій навчалося більше 300 дітей.

Радянська влада була проголошена в нашому селі 3 червня 1920 року. Великі події зачепили наше село, ще в 1918 році - окупація австро-угорськими військами. Не раз побував у нашому селі і Нестор Махно.

Після 1922 року в нашому селі закріпилась Радянська влада. Було створено 11 колгоспів.

Страшні роки голодомору 1932 – 1933 роки зачепили і наше село, ця чума забрала третину односельців.

І вже в історію записані роки Великої Вітчизняної війни. Захищати Батьківщину пішли на фронт 1500 чоловік, не повернулися 700.

В період масового заселення села (кінець 18 століття) козацькі традиції липняжчан продовжили і збагатили переселенці: росіяни, молдовани, болгари, білоруси та інші. До традиційних ремесел у Липняжці відносяться: ткацтво, вишивання, різьба по дереву, малярство. Роботи майстрів та майстринь народної творчості славляться не тільки в Україні, а і за її межами.

На даний час до інфраструктури села входять: сільська рада, сільська амбулаторія, відділення зв’язку, місцева пожежна охорона, дошкільний навчальний заклад «Веселка», сільський Палац культури, загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 1 та І-ІІ ступенів № 2, відділення Ощадбанку. Також на території працює вісімнадцять магазинів, ресторан «Ідеал», їдальня, створені фермерські господарства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Логін: *

Пароль: *